Про місто Дубно

 Дубно — місто обласного значення Рівненської області, райцентр, що розташований на р. Іква (притока Стиру бас. Дніпра), залізнична станція. Площа 27 км², населення 38 тис. В Іпатіївському літописі за 1100 рік знаходимо першу письмову згадку про поселення під назвою Дубен. Літопис подає розповідь про передачу Дубна князю Давиду Ігоровичу. Походження назви поселення пов’язують з місцем, де було багато дубів, — «дубне місце».
        Археологічні дослідження свідчать, що ця територія була заселена здавна. В місті знайдено залишки поселень доби ранньої та пізньої бронзи, черняхівської культури, давньоруське городище, відкрито багатошарове поселення від мезоліту до пізньоримської доби. Через своє вигідне географічне положення на перехресті торгових шляхів поселення часто ставало об’єктом військових зазіхань. В 11–12 ст. Дубно знаходилось у складі Володимир-Волинського князівства, у 13 ст. — Галицько-Волинського.
        У 1240 р. монголо-татари напали на поселення, зруйнували його, і воно занепало до рівня села. У 2-й пол. 14 ст. Дубно ввійшло до складу Великого князівства Литовського. З 1386 р. воно стало власністю князів Острозьких. У 1498 р. Дубно отримало статус міста, а в 1507 р. йому було надано Магдебурзьке право. Після цього Дубно почало бурхливо розвиватися, тут влаштовувалися базари та ярмарки, розвивалися різноманітні ремесла, велося будівництво оборонних та культових споруд. 1569 року місто входить до складу Луцького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої. Починаючи з 1629 р. Дубно було власністю князів Заславських, а з 1674 р. — Любомирських.
        Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького не обійшла стороною і Дубно. Влітку 1648 р. в місті перебували загони Максима Кривоноса. На початку вересня 1660 р. Дубно, в якому знаходились польські війська, було взято в облогу козацькими та російськими полками під керівництвом В. Шереметьєва. Проте, облога була знята через появу татар. За Андрусівським перемир’ям 1667 р. Дубно залишилося у складі Польщі.
       У середині 18 ст. Дубно стає одним з найбільших торгово-економічних міст краю. Його населення в основному складалося з селян та ремісників. 1772 р. у Дубно зі Львова було перенесено великий контрактовий ярмарок, на який збиралося до 3 тис. купців. Після 3-го поділу Польщі (1795 р.) Дубно стає повітовим містом Волинської губернії Російської імперії. У 19 ст. воно стало прикордонним пунктом, в якому розміщувався військовий гарнізон. Будівництво у 1873 р. залізничної колії, що проходила через Дубно, сприяло розвитку міста.
       На поч. 20 ст. тут було 108 невеликих підприємств, зростає роль міста, як одного з центрів хмелярства. Під час Першої світової війни через Дубно проходила лінія фронту. У червні 1916 р. російські війська звільнили місто від австрійців. Протягом 1918 — 1920-х рр. влада в місті неодноразово переходила з рук в руки. 18 березня 1921 р. згідно Ризького мирного договору Дубно ввійшло до складу Польщі. З вересня 1939 р. воно — у складі УРСР. В грудні 1939 р. місто стало центром Дубнівського району (з 1992 р. Дубенського району).
         Під час Другої світової війни Дубно було окуповане фашистами. За час війни місто було зруйноване, загинуло багато його мешканців. 17 березня 1944 р. в Дубно ввійшли радянські війська. Почалася відбудова міста. Дубно перетворилося на значний торгово-промисловий та культурний центр Рівненської області.
          В промисловості міста переважає харчове виробництво — це переробка молочних, м’ясних, виробництво хлібо-булочних і рибних продуктів, цукровий завод (СП «Нива»). В Дубно функціонують деревообробне (компанія «Вежа»), металургійне (ливарно-механічний завод «Ісполін»), хімічне (завод гумово-технічний виробів, «Склоресурс») підприємства, виробництво будівельних матеріалів («Дубнобудматеріали»). Легка промисловість представлена трикотажним виробництвом (фірма «Слов’янка» та «Орнамент»).
        У місті є 10 загальноосвітніх навчальних закладів, 7 дошкільних навчальних закладів, училище культури, медичний коледж та педагогічний коледжі, Будинок дітей та молоді, ДЮСШ, краєзнавчий музей, 2 будинки культури, 10 бібліотек. Дубно має багато історико-культурних пам’яток: замок князів Острозьких (15 ст.), Луцька брама (16 ст.), палац Любомирських (18 ст.), Спаська (17 ст.) та Юр’ївська (18 ст.) церкви, костьоли бернардинів і кармеліток (17 ст.), Будинок контрактів (19 ст.). Замок князів Любомирських входить до переліку Семи чудес Рівненщини.
        З містом Дубно пов’язані імена багатьох видатних особистостей. Тут жили і працювали відомі релігійні та культурні діячі: М. Смотрицький, К. Сакович, Д. Наливайко, І. Вишенський, В. Богуславський, ігумен Іов Залізо (Почаївський), поет, перекладач, філософ настоятель Хрестовоздвиженського монастиря отець Віталій, ієромонах Арсеній, що створив тут рукописне Четвероєвангеліє. В Дубно побували Г. Сковорода, Т. Шевченко, І Мазепа, М. Драгоманов, М. Лисенко, О. Купрін. Свої дитячі роки тут провели письменники В. Короленко, В. Поліщук, В. Ледянко. В Дубно навчалися: літературознавець М. Жулинський, письменники О. Ірванець А. Листопад, І. Сидорчик, Є. Шморгун, громадський діяч В. Галета. Видатними уродженцями міста є бібліограф, книгознавець Я. Берман, літературознавець І. Мирончук, письменник, В. Гришко, громадська діячка Г. В’юн, режисер, сценарист Є. Григорович, художник В. Гришин, композитор, віолончеліст М. Букиник.
Дубенський район утворено 4 грудня 1939 р. Район, з центром у місті Дубно, знаходиться у південно-західній частині Рівненської області на Волинсько-Подільській височині. Клімат району – помірно-континентальний з відносно високою вологістю, незначними коливаннями температури, помірно тепле літо та м'яка зима з частими відлигами.

Площа району становить 1,2 тис. км². Населення — 48,1 тис. мешканців (2003).
Межує на півночі з Млинівським, на північному сході – з Рівненським, на сході – зі Здолбунівським районами Рівненської області, на півдні – з Тернопільською областю (Кременецький і Шумський райони), на заході – з Радивилівським районом, у центрі – з Дубенською міськрадою Рівненської області.