Досі бережу листи дівчини з Дубна, – політв’язень Павло Гриб
-
-
>
-
>
-
>
2061
Зустрітися з дубенчанами й студентами місцевого медколеджу завітав майданівець, громадський активіст і наймолодший політв’язень Павло Гриб.
У четвер, 7 листопада, Павло побував у Дубні на запрошення одного із керівників благодійної організації «Eлеос-Рівне», капелана, протоієрея Василя Лозинського. Місцем зустрічі обрали Дубенський медколедж, оскільки Василь Лозинський співпрацює з його очільницею Надією Венгрин.
Журналістка Ксенія Галицька в блозі «Знай більше» зазначає, що актова зала ще перед зустріччю була переповнена студентами та тими, хто мав бажання побачити і поспілкуватися з відомим на весь світ українцем Павлом Грибом. Біля сцени стояв стіл, на якому лежали українські вишиті рушники та ваза. Праворуч був жовто-блакитний прапор. За столом сиділи протоієрей Василій Лозинський, Надія Венгрин та «винуватець» зустрічі – Павло. Але згодом він став і цілу зустріч стоячи спілкувався із присутніми.
«Худорлявий хлопець із сумними та втомленими очима майже постійно говорив опустивши голову до низу. Час від часу посміхався до людей, які відповідали йому взаємністю. А коли говорив на серйозні теми, то його обличчя робилося дуже серйозним. Наче перед нами стояв уже давно дорослий, свідомий і досвідчений, сивочолий чоловік. Павлу лише 21, а як багато прийшлось пережити, мов позаду декілька десятків років…», – поділилася враженнями журналістка.
Спершу Павло коротко розповів про себе і заздалегідь сплановане викрадення. 24 серпня 2017 року хлопця затримали в Гомелі на території Білорусі. Того ж дня юнака передали іншій групі, яка перевезла Павла в Смоленську область Російської Федерації. Хлопця звинуватили у «сприянні терористичній діяльності», хотіли отримати зізнання. А згодом засудили до 6 років колонії…
Студенти цікавилися, чи знущалися з полонених, а також питали про те, що відчували звільнені полоненні, коли поверталися додому, в Україну.
«Ми всі дуже раділи, коли зустрілися і сідали в автобус. По прильоту один раз сказали «Слава Україні». Але ми навіть Гімн не співали. Стан був піднесений, але настрій був зіпсований. Зіпсувався він тоді, коли ми дізналися на яких умовах нас звільнили. Ейфорії в нас не було», – каже Павло Гриб.
Щодо планів на майбутнє, молодий активіст зазначає, що не збирається складати рук.
«Планую продовжувати далі боротьбу. У цій історії потрібно поставити крапку. Це маю зробити я, або це зробить ворог. Але я цього допустити не можу. І жити своїм життям та вдавати, що нічого не відбувається я теж не можу. Тим паче, що в країні такі події відбуваються. Є чимало праці, якою треба займатися. І це також стосується полонених, котрі чекають на своє звільнення. Популістичні акції провели, але ж люди й далі сидять у в’язницях, – підкреслює Павло.
Зустріч зі студентами була досить тривалою. Під час спілкування присутні обговорили дуже багато різних тем. А після того Павло Гриб ексклюзивно розповів Ксенії Галицькій, що його пов’язує з Дубном.
«З Дубна мені писали. Я цій дівчинці відписував кілька разів. Тепер вже знаю, що вона студентка. Можливо, колись ми з нею зустрінемось. Я й досі зберігаю те, що вона мені написала…», – зізнався Павло.
Як стало відомо пізніше, Павло таки телефоном поспілкувався з юною дубенчанкою, яка його підтримувала.
Читайте також:
