Через ліс і знемогу:як репресовані жителі Смиги поспішали на зустріч соборності
-
-
>
-
>
-
>
1506
Жителька Смиги Марія Метелюк поділилась спогадами про те, як у містяни відзначали День Злуки 21 січня 1990 року.
Інформація взята зі сторінки Типової Смизької громади у фейсбуці.
«Цей день добре пам'ятають всі, хто долучився до живого ланцюга злуки.Цілими сім'ями виходили люди, щоб показати свою єдність, свою віру і любов до України.В руках паперові жовто-блакитні прапорці, бо справжніх тоді важко було віднайти.Стояли й ми, жителі Смиги та навколишніх сіл.Серце переповнювали гордість і радість.А що відчували у цей день ті, хто молодість свою в сталінських таборах провів, здоров'я втратив, борючись за цей день...» – пише жінка.
За словами жінки Йосип Мельник, учасник УПА, разом зі своєю дружиною Наталкою теж поспішали на трасу в Смизі.
«Наталка, втративши здоров'я в таборах, без палички ходити не могла.От чоловік взяв її під руку і, щоб скоротити шлях, пішли через лісок. Ліс рідкий, добре було видно, що вже стоять люди.Наталка розхвилювалася так, що можуть вони запізнитися, що несподівано відкинула паличку, міцно схопила чоловікову руку і, як могла, пришвидшила крок...І як доповнює живий свідок тих подій пан Йосип, почувши, що люди співають «Ще не вмерла України...», вона вирвалася із рук чоловіка і помчала. Встигла ще проспівали другу строфу гімну. Після того жінка довго ходила без палички....» – підсумовує пані Марія.
