Опублікували рідкісні фото найбільшої танкової битви німецько-радянської війни біля Дубна
-
-
>
-
>
-
>
12225
У мережі з'явились кольоровані фото після найбільшого в історії німецько-радянської війни танкового бою на відтинку Луцьк-Дубно-Броди.
Тоді в липні 1941-го загальна кількість танків була понад 4000: 3500 радянських танків програло бій проти всього 800-900 німецьких. Світлини опублікували у фейсбук-групі Волинь Велика Great Volyn'.
На сайті «Українська Друга світова: 1939-1945» розповідають, що традиційно найбільшою танковою битвою Другої світової війни прийнято вважати бій під Прохоровкою влітку 1943 року. За офіційною радянською версією у ній з обох сторін було задіяно до 1 200 танків та САУ. Німецькі сили було знищено, їхні залишки змушені були перейти до оборони, і це стало переломним моментом у Битві на Курській дузі.
Акцентуючи увагу на битві під Прохоровкою, радянська пропаганда залишає за лаштунками іншу танкову битву. Вона відбулася влітку 1941 року на території Західної України у районі міст Дубно, Броди та Луцьк. Але за радянських часів шукати подробиць про неї було справою марною. Якщо в офіційній історіографії вона і згадувалася, то лише мимохідь.
Битва у районі Дубно —Броди — Луцьк розтягнулася на цілий тиждень — з 23 до 30 червня 1941 року. З радянського боку у ній брали участь 5 механізованих корпусів, а це — більше 2 800 танків.
Німці протиставили цій армаді свої чотири дивізії, які мали 585 танків та САУ. Потім на допомогу сторонам прийшли ще одна радянська (325 танків) та одна німецька (143 танки) танкові дивізії.
Тож загалом у битві брали участь більш ніж 3 000 радянських та понад 700 німецьких танків і САУ. У Битві під Прохоровкою сили сторін були майже утричі менші.
У чому ж причина того, що танкова битва на Західній Україні залишилася майже непоміченою радянською історіографією?
Ще увечері 22 червня війська радянського Південно-Західного фронту отримали завдання оточити та знищити німецьке угрупування у районі Володимира-Волинського та Дубна, а вже 24 червня зайняти район польського міста Люблін. Координувати дії фронту особисто прибув начальник Генштабу Георгій Жуков.
Проте радянські танкові з’єднання вступили у бій розрізнено, й їхні контратаки захлинулися. Війська не отримали підкріплення та потрапили в оточення. 29 червня командування віддало наказ на відхід практично знекровлених механізованих корпусів. Наступного дня розпочався загальний відступ, який більше нагадував утечу.
Загалом з радянського боку було знищено понад 2 500 танків. Надзвичайно великими були також небойові втрати техніки. В окремих частинах вони сягали 40-80%! Німецькі втрати були значно скромнішими — усього 260 бойових машин. Причому переважна частина цих танків та САУ після ремонту знову повернулися у стрій.
Жодної з поставлених цілей радянські сили у цій битві не досягли. Незважаючи на кількісну перевагу, вони відкотилися назад до лінії давнього радянсько-польського кордону. Вже за кілька днів німецькі війська прорвали нашвидкуруч організовану там лінію оборони і 10 липня вступили до Житомира.
Читайте також: Мережа Район.in.ua запускає сайт про історію Волині
