Три дні українського року й поезії: як минув фестиваль «Тарас Бульба – 30 Rock’ів» у Дубні
-
-
>
-
>
-
>
2000
У місті Дубно протягом 16-18 липня на стадіоні «Спартак» лунали важкі гітарні рифи, кобзарські думи та сучасна поезія. Протягом трьох днів найстаріший музичний фестиваль України «Тарас Бульба» святкував своє 30-річчя.
Атмосферу дійства на собі відчула журналістка Район.Дубно.
Дубенський рок-фестиваль можна назвати феноменом української культури, адже вперше його провели, коли де-юре Україна ще знаходилася у складі Радянського Союзу, а до проголошення Незалежності лишався місяць. Понад 50 гуртів з’їхалися в Дубно, щоб показати, що українська музика існує й розвивається. Знаковим є те, що деякі з цих гуртів і через 30 років продовжують свою творчість.
Фестиваль пройшов довгий шлях, експериментував з форматами, змінював локацію, впроваджував нові ідеї, які згодом підхопили інші українські фестивалі. Проте за всі ці роки тримався основного фокусу – популяризувати українську музику зокрема та культуру загалом.
Тож цьогоріч «Тарас Бульба» відзначився іменитими гедлайнерами, потужною літературною сценою з родзинкою у вигляді кобзарів, дитячою зоною та альтернативною сценою, яка два дні була майданчиком для молодих виконавців, вночі перетворювалася на нічну сцену з більш специфічними гуртами, а на третій день прийняла найважчих представників української метал-сцени.
Одеса, темрява й метал
Традиційно у рамках фестивалю «Тарас Бульба» проходив конкурс молодих виконавців з цінними призами від спонсорів. Перш ніж виступити наживо гурти надсилали записи своїх пісень, а тоді проходили відбір. До альтернативної сцени фестивалю дісталися 14 гуртів різних напрямків рок-музики.
«Цього року всі гурти були на більш-менш одному доброму рівні. Я особисто з рішенням журі згоден. З’явилися нові напрямки, сучасні, дехто пробував шукати себе в старих жанрах, були незвичні цікаві поєднання. Особливо приємно було, що перемогли хлопці з Одеси, бо Одеса раніше ніколи не була представлена», – розповів на пресконференції один із членів журі Віталій Міщук.
Гран-прі конкурсної програми здобув гурт Mr. Grey з Одеси. Раніше Одесу ніхто не представляв, тому що основною умовою конкурсу є україномовні пісні. А Mr. Grey, за словами організаторів, серйозно налаштовані популяризувати україномовний рок у своєму місті і на сцені фестивалю вони показали, що можуть робити це якісно.
Перше, друге й третє місця здобули відповідно гурти «Емаль» (Київ), «Восьма куля» (Харків) та Teren (Кропивницький).
Після конкурсної програми на відвідувачів чекали виступи гостей. Цьогоріч це були Bud`more, «Цвях», «Жнива» (справжні ветерани фестивалю, які були серед тих 50 гуртів у 1991 році), Icarus Driver та Farinhate.
Читайте також: Дубно: на фестивалі «Тарас Бульба» нагородили переможців конкурсної програми
Опівночі 16 та 17 липня альтернативна сцена перетворювалася на нічну й приймала у себе гурти, звучання який найкраще пасує темряві. Радували фестивальних сов інді-рокери Pororoka, ще один проєкт відомого рівненського рокера Олексія Казанцева «Діти підземелля», легендарний етно-рок-гурт «Вій» та похмуро-веселі дарк-кантрі музиканти Zwyntar. Усі пісні останніх, попри пізню годину, народ проспівав хором разом із вокалістами і продовжив співати в наметовому навіть наступного дня.
Остання метаморфоза альтернативної сцени відбулася на третій день, коли на її місця запрацювала Domna Metal Stage. Як не втомлювався пояснювати ведучий, домна – це піч, в якій плавиться метал, і на цій сцені таки було гаряче. Відкривала її симфо-метал-банда I Miss My Death, яка відразу ж підняла на ноги фестивальників жирними рифами, потужним академічним сопрано вокалістки та текстами, пронизаними київською містикою.
За ними виступали гурти, під які люди «слемилися» й «мошилися» (вибач, соціальна дистанціє) як востаннє в житті: «Січгарт», Colotyphus, Chur, Khors. А вишенькою на торті стала двогодинна програма всесвітньо відомих харківських блек-металістів Nokturnal Mortum.
Музика єднає: 13-річні панки, Жадан та «Кому Вниз»
Поки «трушні» рокери відривалися на альтернативній сцені, лайнап головної зміг задовольнити, мабуть, усіх. У перший день, звичайно, найбільшою подією була презентація рок-опери «Тарас Бульба», яку вперше виконували наживо.
«Рок-опера показала, що наша концепція має перспективу і має справжній духовний та мистецький резерв. Ми можемо робити такі речі, цікаві й неоднозначні», — зазначив Віталій Міщук.
Читайте також: Майдан, війна та боротьба з фатумом: у Дубні вперше презентували рок-оперу «Тарас Бульба»
Також хотілося б відмітити виступи «Чумацького шляху», які своєю харизмою порвали аудиторію, та козаків-металістів «Тінь Сонця», які змушували підспівувати та любити Україну ще більше.
На другий день – цікавіше. Після дещо слабкого виступу одеситів Grace of Galsi, який запам’ятався хіба потужним оперним вокалом, справді вражаюче виглядали 13-річні (приблизно, бо найменшій дівчинці – 12, а найстаршій – 15) панк-рокерки The Sixsters, які цілком упевнено почувалися на сцені. За ними по черзі змушували народ стрибати під сценою «Брати Станіслава», «Брем Стокер», Motanka (на яку підтягнулося помітно більше людей), Karna та «Кому Вниз», які підтвердили слова ведучого про одну з місій фестивалю – «єднання поколінь».
Третього дня головна сцена зібрала гурти, які не потребують додаткового представлення. Після розігріву від The Doox та Toloka відвідувачі мали змогу почути гурти «Пирятин», «Фіолет», «Жадан і Собаки», Ot Vinta та Kozak System.
Кобзарі в монастирі та поезія крізь сон
Цьогорічна літературна сцена «Тараса Бульби» заслуговує окремої згадки. Усі три дні з самого ранку (у фестивальників ранок починається десь о 13:00) до глибокої ночі письменники, музиканти і просто творчі люди, відомі й відомі у вузьких колах, змінювали один одного за мікрофоном. Вони читали вірші, співали, читали під музику, грали на гітарах, кобзах та трембітах, розмовляли з уявними котами, розповідали про свої книги.
Тут можна було поспати перед вечірнім концертом і водночас послухати вірш про кохання на фестивалі від Сергія Мартинюка («Фіолет»). Читали свою поезію також Артем Полежака, Сергій Жадан та Олександра Гонтар («Телебачення Торонто»). Розповіли про свої книги та заспівали про них пісні брати Капранови. Юрко Журавель (Ot Vinta) розважав своїми рок-н-рольними й не дуже історіями.
Окремою частиною цього дійства було кобзарювання. Окрім годинного виступу на самій літературній сцені, сучасні кобзарі дали концерт у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі, де виконували старі думи та повстанські пісні, що передавалися з уст в уста багато поколінь. Таким чином організатори фестивалю хотіли долучитися до відродження кобзарювання в Україні.
«Люди мали змогу побачити частину кобзарської культури, яка була знищена радянською владою. Це дуже важливо, бо ми як рокери по духу, показуємо, що важливо мати тяглість, тобто, дуже багато елементів кобзарювання перейшло в сучасну українську рок-музику, ми не просто перейняли західну традицію, а спираємося на власні традиції», — пояснив один із організаторів.
Outro
Поряд з основними локаціями діяла також зона для дітей, де для маленьких фестивальників працював Рівненський академічний обласний театр ляльок. Окрім цього на території діяв фудкорт, палатки з мерчем та сувенірами, козацький курінь, де можна було потримати в руках справжню зброю та постріляти з луків, а ближче до входу стояло наметове містечко.
У наметовому містечку неповторну атмосферу створювали вже традиційні безкінечні черги в душ, дим від вогнищ та співи під гітару у будь-який час доби. Одна компанія дві ночі підряд ближче до ранку прекрасно (жодного сарказму) виконувала українську народну пісню «Чом ти не прийшов», а вдень добрі люди по сусідству з душовими кабінками розважали нещасних із черги піснями Zwyntar`я.
Негативною стороною цьогорічного «Тараса Бульби» переповнене наметове містечко, яке довелося швидко розширяти та несприйняття частини дубенчан, які активно проявляли своє невдоволення, на щастя, лише в соцмережах. Проте заявлену місію популяризації української музики фестиваль виконав сповна, показавши, що ми маємо різноманітні, цікаві й головне україномовні гурти, які творять якісний матеріал.
Читайте також: Як фестиваль «Тарас Бульба» святкував 30-річчя
