«Наш Маєток». Історія змін одного міського двору

04 Листопада 2021, 18:15
Січова РЕКЛАМА 420
Січова

Коли сім'я живе у приватному будинку, добре розуміє, що питання благоустрою території – виключно в їх компетенції, тож ніхто інший цього їм не подарує й не допоможе. По-інакшому думається часом жителям багатоповерхівок, де двір – спільна власність. 

Там шлях до об'єднання співвласників буває досить тривалим та тернистим. Однак дуже часто одразу після такого об'єднання настають позитивні зміни. Ті двори подекуди просто не впізнати.

Такий шлях пройшли й представники ОСББ «Наш Маєток». Люди зуміли об'єднати зусилля для вирішення спільних проблем, бо зрозуміли, що хочуть мати власний, затишний двір. Також у будинку вдалося облаштувати індивідуальний тепловий пункт, завдяки якому вдається економити на комуналці та утримувати однакову температуру у всіх квартирах.

Жителі цього дому кажуть, що це лише початок успішного шляху їх будинку-маєтку.

А ще минулого року двір у межах будинків № 3-7 на вулиці Січовій у Луцьку виглядав так, ніби час тут зупинився десь у 80-х. 

Коли жителі будинку на чолі з головою ОСББ нарешті домоглися, щоб їх адреса потрапила у список дворів, які відремонтують за гроші з міського бюджету, святкували перемогу. Натомість двір одразу став «зіркою» фейсбучних дописів місцевих посадовців: мовляв, роботи – ціла купа.

«Коли будинок увівся в експлуатацію, по моїй пам’яті, був 1976 рік. От відтоді там більше ніхто нічого й не робив. Біля під’їздів були величезні ями, а ще – росли дерева, які були настільки великими, що корінням попідривали землю. Люди зачіплювалися. У під’їзд дійсно не можна було зайти», – пригадує нинішній голова ОСББ будинку №3 Петро Бойко.

Тепер двір вимостили новенькою бруківкою, що не тільки дуже естетично і довговічно, а й функціонально: якщо стається поломка підземних комунікацій, не потрібно зривати асфальт, достатньо тільки звільнити потрібну ділянку покриття, а потім викласти бруківку назад. 

Ремонт допоміг мешканцям двору вирішити ще одну неприємну ситуацію.

«Двір був, як то кажуть, проїзним. І грязюка, і пилюка, і рух, мало як не на трасі», – пригадує Петро Бойко.

Справа в тому, що чимало автомобілів через двір «зрізали» дорогу до проспекту Відродження, тож мешканці «на свій страх і ризик» облаштували там імпровізовану загорожу, яка, проте, допомагала недовго, адже її змусили прибрати муніципали.

Тепер у дворі виклали красиву пішохідну доріжку, яка не тільки обмежує рух транспортних засобів, а й по-справжньому прикрашає місцевість. 

«Тепер уже ніхто не їздить. Люди поставили лавочки, висадили квіти», – ділиться очільник ОСББ.

Облаштували й нове вуличне освітлення, якого раніше не було: увечері красиво сяє і доріжка, і територія навколо будинків. 

Ініціаторами позитивних змін у дворі були самі мешканці. Вони активно відслідковували перебіг робіт і в процесі навіть трохи змінили проєкт ремонту. Звісно ж, на користь власному комфорту. 

«Перед початком ремонту треба максимально узгодити позиції всіх людей. Це надзвичайно складно, бо завжди когось буде щось не влаштовувати. У нас теж було: одні казали поставити лавочки тут, другі – там. Так само і зі смітниками. Але вдалося знайти золоту середину. Тепер усі задоволені», – поділився порадою Петро Бойко. 

На перший погляд, тут просто відремонтували покриття та вклали нову бруківку. Та наспрвді за цими змінами криється набагато більше робіт, які по-справжньому змінили життя мешканців, подарувавши комфорт. Тієї роботи нині не побачить стороння людина, однак її сповна оцінили мешканці будинку, адже бачили і знають усе в порівнянні. 

Люди жартують, що ніби проста бруківка, а «порішала» їм проблеми з каналізацією і нарешті натиснула кнопку «світло».

Так у рамках ремонту викорчували старі дерева, зремонтували зливову каналізацію, облаштували зовнішнє освітлення, ліквідували старе асфальтне покриття (точніше те, що від нього лишилося). 

Виконавцем робіт обрали ТОВ «Бетон Брук Сервіс». Фахівці цієї фірми виконали заплановані проєктом роботи на найвищому рівні, тож неодноразово чули похвалу від жителів дому.

Для покриття чималої території двору обрали шестисантиметрову бруківку «Цеглинка» від торгової марки «Le Bruk». Вона відома своєю універсальністю, тож ідеально підходить для облаштування як пішохідних, так проїжджих зон, а також спокійно витримує прибиральну техніку. Для мощення двору на Січовій обрали сірий та червоний кольори.

Не забули подбати і про оформлення зеленої зони. Цим, як і більшістю питань щодо благоустрою, перейнялася активна місцева мешканка Любов Василівна. 

Жінка не приховує: коли переселилася сюди, двір та будинок був дещо в занедбаному стані. 

«Ми ходили-ходили, але толку від того було мало: скрізь нам казали, що нема грошей», – пригадує Любов Василівна початок непростого шляху до змін.

Це вона виступила ініціаторкою створення ОСББ, а її чоловік, на жаль, нині уже покійний, відповідально підійшов до вибору голови, бо ж важливо, «щоб він був толковим».

«Ох, як я вже сварилася і ходила всім доводила, що то – треба (сміється, – ред.)! Що ми будемо мати все собі, зробимо порядок. Ходила з документами в ЦНАП», – розповідає жінка. 

Назву для ОСББ придумала теж Любов Василівна, хоч і випадково – десь побачила слово «маєток», і саме воно викликало асоціацію із рідним двором. Тож «Наш Маєток» на Січовій досі пишається таким промовистим найменням. 

Жінка – ініціаторка чи не усіх позитивних змін, які відбуваються на Січовій, 3. Проте, як це притаманно активним людям, своєї особливої заслуги ні в чому не вбачає.

«Роблю благоустрій трохи, знаєте. Травичку посіяти, чорнобривці. Отаке. А так що ще? Та нічого більш, нічого такого не роблю», – скромно перелічує Любов Василівна своє «нічого».

Нещодавно будинок обладнали ще й ІТП. Звісно ж, сталося це не без активної участі Любові Василівни. У цілому будинку замінили труби, поставили нові вентелі. У крайніх квартирах, як каже жінка, раніше було холодно, тепер же скрізь однаково тепло. 

Вирішили і проблему із затопленням підвалу.

«Колись було – по коліна води. А від цього – море комарів, не можна було вікна відкрити. Тепер у нас сухо», – розказує жінка.

Любов Василівна запрошує подивитися, «як у нас гарно». Бідкається, що ще не встигла «повидирати» чорнобривці. Розказує про місцевого дідуся-двірника, якому за 80, але «він ще такий живчик, вам не передати». Наостанок бажає мені щастя-здоров’я і просить написати щось гарне. 

Я не можу проігнорувати запрошення Любов Василівни і таки приходжу. У дворі не надто людно – обідня пора і більшість мешканців ще не вдома. На лавці біля доріжки два хлопчаки доїдають булочки зі шкільної їдальні. Великі рюкзаки з книжками покидали на суху й чисту бруківку – не замастяться. 

Тепер цей двір не впізнати. Затишний, світлий, доглянутий. Осінні барви додають йому ще більшої атмосфери. Чи то не барви, а люди, чиї зусилля змусили двір зазнати таких метаморфоз? 

 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром