На Дубенщині в останню дорогу провели Назарія Войтовича

У місті Радивилів 11 листопада провели на вічний спочинок загиблого на війні 19-річного Назарія Войтовича, повідомили у міськраді.
«Наш земляк залишив свій останній подих на Луганщині. Високе почуття патріотизму, любові до рідної землі кликало юнака захищати рідну країну, кожного з нас. Так можуть чинити тільки сильні духом люди. У своїх 19 він зробив набагато більше, ніж міг: радивилівчанин Назар Войтович мужньо творив історію нашої країни, боронив її суверенні кордони та до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму народу. Рідне місто назавжди запам’ятає Назара Войтовича як юнака з непересічним талантом, упевненим та цілеспрямованим, який завжди досягав своєї мети. Він любив життя, мав відкрите, добре серце та мріяв стати актором, навчався у Київському університеті ім.Драгоманова», – йдеться у дописі.
На жаль, через російське вторгнення його планам не судилось здійснитися: з поля бою в Радивилів, де зростав і навчався, загиблий Захисник України повернувся Героєм.
Всім містом радивилівці оплакували обламаний війною цвіт – обірване молоде життя. Багатолюдною похоронною колоною траурна процесія пройшла від рідної домівки Героя до ліцею№1 – де він здобував загальну середню освіту, тоді центральними вулицями – до міського Будинку школяра: з цим закладом Назара Войтовича пов’язувала багаторічна літературно-мистецька діяльність.
Увесь жалобний маршрут люди встеляли квітами, – з почестями та вдячністю в серці мужньому бійцеві, який за волю і краще майбутнє України віддав найцінніше, що мав – своє життя.
Однокласники, друзі, рідні, близькі, знайомі, представники влади територіальної громади, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, працівники поліції, трудові колективи місцевих установ та організацій – всі долучились до жалобного коридору пам’яті, стоячи на колінах, не стримуючи сліз від непоправної втрати.
Провести в останній шлях загиблого стрільця з фронту прибули і його бойові побратими.
Чин похорону та прощання з Назарієм Войтовичем відбувалось у храмі Преображення Господнього Української Греко-Католицької церкви. У прощальній промові настоятель храму вкотре нагадав присутнім, якою дорогою ціною нам дається мирне життя.
З вдячним словом за сина, якого виростили Героєм, згорьованим рідним висловила вчителька Назарія Войтовича. Він любив твори Шевченка, розумів їх суть та глибину настільки, як мало хто розуміє. Біля труни з тілом Героя востаннє було процитовано рядки Великого Кобзаря – правдиві, істинні, за які сьогодні гинуть кращі з кращих синів України:
«І на оновленій землі врага не буде, супостата. А буде син, і буде мати. І будуть люде на землі».
Похорон відбувся із належними Герою військовими почестями. Труну опустили в землю під виконання Державного Гімну України. Салютна група дала останній залп у височінь осіннього неба.
Читайте також: На Дубенщині під час ліквідації пожежі виявили мертве тіло чоловіка
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром