Жителі Варковицької громади попрощались з полеглим воїном Віктором Смолійчуком
-
-
>
-
>
-
>
487
Жителі Варковицької громади, що на Дубенщині, провели в останню путь полеглого воїна Віктора Смолійчука.
Про це йдеться на сторінці громади у фейсбуці.
Народився Віктор 3 червня 1995 року в селі Озеряни. Навчався в школі селі Княгинен Мирогощанської громади.
Зі слів рідного брата Андрія, який з перших днів війни служить в ЗСУ, Віктор був сором’язливий, часто мовчав: «Можливо в нього було багато думок, але він дуже мало говорив. Він відрізнявся від інших своїми добрими вчинками, завжди допомагав друзям, яких було не багато. Вітя дуже добре навчався, все старанно запам’ятовував, був дуже відповідальним. В нього було багато книжок, які він постійно перечитував».
Після закінчення школи Віктор навчався в Національному університеті ім. І. Франка м. Львів. Як сказав брат: «В ті роки він майже не змінився. Старанно навчався, спілкувався з друзями та сім’єю. Кожні вихідні Вітя приїжджав додому і допомагав батькам по господарству».
Після навчання Віктор працював в селі Варковичі на виробництві пінопласту «ІЗОТЕРМ - С». Він був ощадливий, практичний до всього і відповідально ставився до будь-якої роботи.
З перший днів Віктор записався до числа добровольців територіальної оборони Варковицької сільської ради. Він не пропускав жодного чергування на блок посту. Товариші говорили: «Вітя був своїм хлопцем, з ним було про що проговорити, він намагався бути в усьому корисним».
Спілкуючись з братом, Віктор казав, що також хоче служити в лавах ЗСУ і піде до військомата, щоб бути з ним.
Одного дня Віктор прийшов до матері та сказав: «Мамо, я уже дорослий і вирішив, що моє місце на фронті». З 15 липня 2022 року Віктор був на військових навчаннях.
«Він постійно телефонував до мене, казав, що в нього все добре, що він легко засвоює нові знання і вміння. Він переживав за те, щоб все вміти правильно і не завдати шкоди військовим товаришам. Він дуже серйозно поставився до своїх обов’язків. Тоді я зрозуміла, що моя дитина справжній патріот України», – розказала матір Віктора після його загибелі.
Перебуваючи в зоні бойових дій, Віктор завжди казав, що з ним надійні товариші та командири, які приймали рішення лиш після того, коли радилися з солдатами. Його батальйон був для нього, як друга сім’я.
«Наша остання розмова тривала годину. Вітя розказував, що він здоровий, в колективі всі, як брати, але він скучив за домівкою і казав, що скоро приїде».
Але сталося горе, 14 березня солдат Віктор Смолійчук загинув у жорстокому бою біля населеного пункту Богданівка Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
