Родинам захисників з Дубенщини вручили посмертні нагороди воїнів

27 Березня 2024, 15:35

295

Орест Гончарук, Назар Козак, Олексій Корнійчук, Руслан Шанковський, Сергій Любенко, Андрій Марчук, Володимир Базилюк – жителі Дубенщини, які полягли у боротьбі за волю й незалежність нашої держави. За особисту мужність та самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України їх відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Про це повідомляють на фейсбук-сторінці Дубенської РВА.

Дубенчанин Орест Гончарук народився 24 січня 2000 року. Закінчив Дубенський ліцей №7 та Вишнівецький професійний ліцей. Після коледжу підписав контракт із ЗСУ. Військову службу проходив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Свій останній бій воїн прийняв 9 вересня 2023 року в районі населеного пункту Кліщіївка на Донеччині. Йому назавжди 23.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала мама Анастасія Михайлівна та брат Владислав.

Старший солдат Назар Козак із Перерослі, що у Тараканівській тергромаді, на службі в ЗСУ виконував обов’язки старшого сапера інженерно-саперного відділення групи інженерного забезпечення. Воїн загинув у бою на Донецькому напрямку, до останнього залишаючись вірним своїй присязі. Назавжди 26 років.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримали тато Валерій Володимирович та мама Антоніна Леонідівна.

Житель села Липа Мирогощанської тергромади Олексій Корнійчук на службі виконував обов’язки стрільця-санітара 3 десантно-штурмового взводу. Олексій закінчив Мирогощанський аграрний фаховий коледж, де навчався у відділенні «Електрифікація». Хороший товариш, люблячи син та чоловік – таким навіки залишиться у пам’яті близьких… Воїн загинув 10 березня 2023 року під час бойових дій в районі Кремінної на Луганщині. Назавжди 30.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Ольга Ігорівна, мама Лариса Леонтіївна і тато Микола Дмитрович.

Руслан Шанковський із родиною проживав у селі Срібне Крупецької тергромади. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Руслан перебував у ворожій країні. Через Прибалтику повернувся до рідної домівки, а в липні 2023-го пішов добровольцем в ЗСУ. На службі виконував обов’язки солдата-навідника аеромобільного відділення. Руслан був люблячим чоловіком, батьком, хорошим побратимом і справжнім патріотом України. Свій останній бій воїн прийняв 15 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку. Йому назавжди 49.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) передано родині Героя.

Орденом «За мужність» відзначено ще одного жителя Срібного – Сергія Любенка. Чоловік народився 27 липня 1973 року у місті Теміртау Карагандинської області Республіки Казахстан. У 90-х родина переїхала до Срібного, нині – Крупецької тергромади. Сергій працював зварювальником в агрокорпорації «Крупець». На весні 2023-го був призваний до лав ЗСУ, виконував обов'язки солдата мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Воїн загинув 3 вересня 2023 року у боях на Бахмутському напрямку. Назавжди 50 років.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Оксана Валентинівна.

Млинівчанин Андрій Марчук народився 26 березня 1977 року. Закінчив Демидівське професійно-технічне училище, де здобув спеціальність електрика. Після училища проходив строкову службу, а пізніше працював на Маслозаводі. З початком повномасштабного вторгнення вступив до місцевої самооборони, а в червні 2022-го - до ЗСУ. На службі виконував обов’язки солдата механізованого відділення механізованого батальйону, рядовий. Свій останній бій воїн прийняв 20 травня 2023 року на Куп’янському напрямку. Йому назавжди 46 років.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) вручили брату Петру Ростиславовичу.

Володимир Базилюк народився 16 жовтня 1986 року. Разом із родиною проживав у селі Малеве Боремельської тергромади. У лавах Збройних Сил України служив у десантно-штурмових військ. Швидко опанував військову професію. Побратими згадують його як товариського та завжди готового прийти на допомогу. Воїн загинув у боях в районі Кремінної на Луганщині 22 лютого 2023 року. Володимиру назавжди 36 років.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Наталя Петрівна, син Артур, донька Каріна та мама Ганна Євгенівна.